Парки, заповідники

Дендрологічні парки Томашпільщини

Вінниччина одна з най привабливіших куточків України. Славиться вона багатими природними скарбами і чарівною природою.

Надзвичайно різноманітний її рослинний світ. Кращі зразки природньої скарбниці оголошено пам’ятками природи і охороняються законом. Серед них —  вікові та екзотичні дерева, ділянки лісових масивів, цінні джерела ґрунтової води, поселення рідкісних видів фауни.

Чи не найбільшу цінність, одначе, мають старовинні парки - пам’ятки садово-паркової архітектури 18-19 століть. Із 22 парків - пам’яток природи області 3 знаходяться в Томашпільському районі: Антопільський «парк державного значення», Комаргородський та Олександрівський.

Виникли вони в маєтках багатих польських та місцевих землевласників. Всі парки району побудовані в ландшафтному стилі . Творці паркових композицій максимально використали природну красу місцевого ландшафту. Їй вони підпорядковували навіть архітектурні споруди. Враховувались національні традиції і особливості нашої природи.

Старовинні дендропарки приваблюють своєю багатою і різноманітною рослинністю, архітектурними спорудами розкішних палаців — арок, гротів, численних ставків, створені садівниками-іноземцями та місцевими селянами — умільцями , імена яких нам невідомі. Дендропарки нашого краю мають природне, історичне, науково-пізнавальне та естетичне значення і є складовою частиною культурних надбань українського народу.

Найстаріший в районі - Антопільський парк. Заснований в кінці 18 століття в маєтку князя Антоні Яна Непомуцена Святополка-Четвертинського — кастеляна брацлавського.

Добудований в англійському стилі, теперішня площа 27гектарів. Знаходиться на межі двох природних зон - степу і лісостепу. Основою парку став природний дубово-ясеневий масив.

На підвищеному місці, посеред великої поляни, знаходиться палац центральний вхід до якого оформлений високим ганком з чотирма Колонами . Звідси відкривається широка перспектива на понижену частину насаджень та каскади ставків, утворених системою гребель з поступовими перепадами рівня до найнижчого місця - кількох галявин з могучими ясенами. Підземний хід з палацу веде аж у сусіднє село Марківку. Вся територія обнесена кам’яним муром.

Дендрологічні багатства парку досить значні. Тут зростають віковічні дуби та 400-річні ясени - одні з найкрупнішим на Україні. Всього нараховується понад 40 видів і форм деревних рослин, серед них є липи, ясени, каштани і клени, що були висаджені близько 250 років тому.

Ростуть і такі цінні декоративні породи, як ясен плакучий, сосна чорна, горіх чорний і грецький, ялина звичайна, сосна звичайна, клен-явір, горобина, береза та ін..    Приваблюють   мальовничі куточки, утворені галявинами з групами окремих дерев або суцільними масивами дубового, ясенового і соснового гаїв.

В статті польського дослідника Романа Афтаназі (переклад Ф.Святелика) зустрічається   детальний опис парку: До Антопільського маєтку вела липова алея над ставом. Мурована  неокласична брама з павільйоном для швейцара походила з початку 20 століття. Пейзажний парк, закладений  у 80рр.  18 століття, займав площу в 30 га. При цьому використали вже існуючі там дерева. Дуби, що походять з того часу, а також ясени сягають 2 метрів у діаметрі.

Частина  парку знаходилась на пологій поверхні, але головна ділянка розташувалась на гарному підвищенні, що  підкреслювало його мальовничість.

Парк перетинали алеї і ті стежинки, котрі прямували в різних напрямках. Вони були прокладені таким чином, щоб мандрівнику відкривались щоразу нові краєвиди. В особливо гарних місцях поставлені були сходи і лавки, вирізьблені з білого мармуру. Деякі з них були гладкими і плоскими, інші ж виглядали як справжні шедеври мистецтва. З боків їх оточували скульптури сатирів, котрі сиділи в різних позах і грали на музичних інструментах. Барельєфи на бильцях зображували постаті дівчат в сукнях чи квадригах. На узбережжі парк межував із садами, даючи їм захист від вітру. Завітавши   до парку   сьогодні, важко собі   уявити його колишній блиск і красу, описану в наведеному вище свідченні очевидця.

Розповідь про парк була б неповною без згадки про перебування в Антополі О.С.Пушкіна. Цікавий переказ почули від старожилів  сіл Антополя, Вапнярки  і  радянського природолюби, в минулому лісника, М.Т.Барановського і Л.Г.Шиповича.

Одного погожого ранку 1821 року жителі села Антополя проснулися від гортанних звуків    мисливського рогу. Незабаром із великого парку князя Романа Четвертинського виїхала кавалькада мисливців  і направилась до лісового урочища. Серед вершників можна було впізнати і О.С.Пушкіна, який   перебував на той час у своїх тульчинських друзів-декабристів, і був запрошеним  до Антополя на полювання.  

Захопившись полюванням, поет непомітно відстав від групи мисливців і заблукав. Йдучи в одному напрямку, він вийшов на лісовий кордон віддаленої дачі «Дубина Перловських». Лісник спочатку прийняв Пушкіна за переодягненого цигана, однак, почувши веселу розповідь поета про свою пригоду, запросив гостя до себе, а на другий день відвіз його в Антопіль до маєтку Четвертинських.

В парку зберігся величезний  могутній дуб. Як стверджують місцеві  старожили, тут  відпочивав  великий  поет. І понині  його називають «дубом Пушкіна». В другій половині 19 століття маєток парком перейшов  у володіння Ярошинських. Останній власник парку Кароль Ярошинський (1878 - 1929) - відомий фінансист, громадський діяч та філантроп.

Після 1917 року на базі Антопільского парку було відкрито будинок відпочинку. З 1957 року палац разом з парком перейшов у віддання  обласного відділення соціального забезпечення. Тут до недавнього часу  був будинок престарілих. А з 1986 року переведено Інтернат для психічно хворих.

Комаргородський парк, як і Антопільський, в минулому належав князям Четвертинським. Але закладений з перевагою шпилькових порід, ледве 2,5 га,  що в 11 разів менше Антопільського, творцям парку вдалося зібрати і виплекати на ній дуже багато цінних екзотів.

Насадження датуються  кінцем 19 століття. Тоді ж було споруджено палац на території парку. За останнє 20-ліття побудовано корпуси Комаргородського професійно— технічного училища № 9.

Парк ландшафтного типу. Широкий коридор але і закінчуєтеся там, де поміж крислатих ялинок здіймається шпилястий дах палацу. З трьох сторін будівлю оточують привабливі поляни з численними квітниками та групами ялинок, сріблястої мордини

Європейської, ялини звичайної, сосни кримської та веймутової.

За палацом   на підвищеному місці розкинувся сосновий бір, - один з найкрасивіших куточків визначної пам’ятки природи. Звідси відкривається панорама на дубово-ясеневий масив і головну алею.

Сосна була улюбленім деревом наступного власника маєтку графа Балашова, дипломата, члена Державної Думи. Він придбав маєток в кінці 19 століття.

Саме сосною було висаджено в парку у вигляді букв прізвище нового хазяїна «Балашов». Його можна прочитати тільки, піднявшись на висоту пташиного польоту.  

В Комаргородському парку нараховується більше 100 видів і форм деревно-чагарникових порід. Крім цінних шпилькових дерев, тут зростають горіхи чорні і волоські, бархат амурський та ряд місцевих порід. Але і різнобарвні поляни, екзотичні дерева і пташиний щебет роблять надзвичайно привабливим цей куточок природи в різні пори року.

Олександрійський парк заснований в кінці 19 ст. У маєтку графині Бенет. Керував розбиваю парку садівник, спеціально виписаний  графинею із Англії. Знаходиться парк   за 10 км від райцентру Томашпіль, площа  11,3 га. Є два ставка і фруктовий сад, закладений в той же час.

Парк відзначається майстерним добором деревно-чагарникових порід із місцевих та екзотичних видів, вдалою розбивкою з урахуванням особливостей рельєфу та грунтово - кліматичних умов.

З рідкісних порід цінний каштан їстівний, що плодоносить у фруктовому саду. Виділяються також біла смерека, дуб пірамідний, червоний і болотний, бундук канадській, горіх чорний, сосна австрійська, ясен плакучий. З чагарникових порід можна зустріти глід махровий та чотирикісточковий, калину бульденеж, сніжну ягоду, жасмин.

Нині парк знаходиться у віданні Олександрівської сільської ради. До наших днів не збереглися його архітектурні споруди, однак, він не втрачає своєї принадності завдяки великій колекцій рідкісних порід, яких тут більше 80 видів і форм.

В даній роботі зроблено короткий опис дендрологічних парків району, які є унікальними природними територіями. Однак, ці чудові куточки живої природи щороку страждають від людського втручання. Флора біднішає, зникають рідкісні види, втрачається їх природно - естетична цінність.

Ці природні території гідні бути включеними в список нац. спадщини України. Їх доля дуже складна і на наших очах вони гинуть через безгосподарність і байдужість. Сьогодні наші парки під загрозою загибелі, і це при тому, що наші парки можуть бути предметом вивчення науковців різних профілів, і могли б бути включені в туристичні маршрути України.

Автор В.П.Нагірняк